Міндовкілля презентувало стейкхолдерам та представникам експертного середовища свою позицію щодо реформи екологічного оподаткування та фінансування природоохоронних заходів.
У порівнянні з іншими країнами Центральної та Східної Європи ставки екологічного податку в Україні є переважно нижчі. Те саме стосується податку на викиди парникових газів - так, наприклад, у більшості країн, де запроваджено вуглецевий податок ставка коливається від 1 до 139 дол. США за т СО2е, проте варіюються і бази оподаткування. Крім того, в деяких країнах ЄС використовуються як податки, так і торгівля викидами одночасно.
Проаналізувавши низку розроблених в Україні проєктів нормативно-правових актів, Міндовкілля підтримує саме урядовий законопроєкт №4101, який передбачає:
- індексацію ставок податку на викиди в атмосферне повітря;
- індексацію рентної плати за використання природних ресурсів та за спецкористування;
- поступове збільшення ставки екологічного податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти у 10 разів до 2029 року;
- поступове збільшення ставки екологічного податку за викиди двоокису вуглецю кожного року на 5 грн, щоб до 2024 року вийти на рівень 30 грн за тону.
«Зважаючи на загальну економічну ситуацію, в тому числі через пандемію коронавірусу, Міністерство підтримує пропозицію Мінітерства фінансів з мінімального збільшення ставки екологічних податків», - прокоментувала заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Ірина Ставчук.
«Міністерство підтримує запровадження механізмів стимулювання до модернізації та енергоефективності на підприємствах. Однак, ми проти запропонованих в низці законопроєктів положень щодо того, щоб до 70% нарахованого податку залишати на рахунках підприємств. Це протирічить принципу «забруднювач платить» - підприємство забруднює довкілля і має це компенсувати, але також є юридичні аспекти класифікації екологічних заходів та механізмів контролю, що ставить під сумнів екологічний ефект такого рішення», - відзначила Ірина Ставчук.
Заступник Міністра наголосила, що змін потребує і система фінансування природоохоронних заходів. Так, в короткостроковій перспективі Міндовкілля пропонує здійснювати наступний перерозподіл коштів: 30% екологічного податку (крім радіоактивних відходів) зараховувати до державного фонду охорони навколишнього природного середовища, а 70% - спрямовувати на місця (до спеціального фонду місцевих бюджетів).
У довгостроковій перспективі потрібне системне реформування за аналогією із країнами Центральної та Східної Європи, в яких функціонують спеціальні фонди, незалежні від державного бюджету, із окремою юридичною особою, гарантованими надходженнями від екологічних податків, затвердженими програмами заходів за пріоритетними напрямками та з прозорими механізмами прийняття рішень і спрямування коштів на їх реалізацію. За таким форматом, наприклад, сьогодні в Україні працює Фонд енергоефективності.
«Така модель роботи дозволить Україні залучати додаткові кошти в рамках Зеленої Угоди і інших міжнародних процесів. Адже питання зміни клімату стає все більш актуальним в світі і, не маючи прозорого ефективного механізму всередині країни, нашій державі буде складно залучати такі кошти», - підсумувала Ірина Ставчук.
Джерело: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України
